Меню сайту
Форма входу
Головна » 2017 » Грудень » 14 » Звернення Священного Синоду у справі діалогу з РПЦ
19:45
Звернення Священного Синоду у справі діалогу з РПЦ

Звернення Священного Синоду у справі діалогу з РПЦ

ЗВЕРНЕННЯ
Священного Синоду

Української Православної ЦерквиКиївського Патріархату
до пастви і українського народу у справі діалогу з РПЦ

Дорогі брати і сестри, шановні співгромадяни!

Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату звертається до вас із роз’ясненням позиції нашої Церкви у справі діалогу з Російською Православною Церквою.

Вам відомо, що понад 25 років остання не визнавала Київський Патріархат не лише Помісною Церквою, але і взагалі Церквою, робила все для того, щоби знищити Київський Патріархат та зосередити у своїх руках всю церковну владу над православними в Україні. Однак в останні місяці з’явилися ознаки того, що позиція Московського Патріархату може змінитися і що керівництво цієї Церкви хоче знайти шлях до подолання ворожнечі та до примирення.

Як ми, будучи християнами, повинні поставитися до цього? «Петро підійшов до [Ісуса] і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:21-22). Щоразу у молитві Господній ми звертаємося до Небесного Отця: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мф. 6:11).

Тож якщо ті, хто ворогували проти нас, виявили ознаки бажання знайти примирення, ми, поклавши надію на Бога, повинні відповісти їм готовністю примиритися.

Адже апостол Павло навчає нас: «Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра; будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю.

Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. Радуйтеся з тими, хто радується, i плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілі; нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.

Якщо можливо i залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.

Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: “Мені відомщення, Я віддам”, – говорить Господь.

Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12: 9-10, 14-21).

Тож ми, пам’ятаючи настанови Божі, повинні бути готовими до примирення і дбати про досягнення миру, адже «блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9).

Маємо бути готовими примиритися з братами і сестрами у православній вірі – але не примиритися з неправдою чи ціною відступлення від правди.

В чому ж полягає правда, від якої ми не можемо відступити і з Божою допомогою не відступимо? Правда полягає в тому, що існує український народ і Українська держава як окремий народ і незалежна держава.

А канони (34 Апостольське правило, 17 правило Четвертого і 38 правило Шостого Вселенських соборів), пастирська доцільність та церковно-історична традиція велять, щоби у народу, серед якого значна кількість віруючих є православними християнами, який має власну державність та всі інші церковні можливості для утворення та життя автокефальної (тобто адміністративно незалежної від інших церковних центрів) Помісної Православної Церкви – була така Церква.

Тому коли у 1991 р. Україна відновила свою державну незалежність – і Українська Православна Церква соборно і одностайно підтримала необхідність бути автокефальною.

Однак Московський Патріархат, як і Російська держава, і тоді, і тепер не хочуть визнавати український народ – окремим народом, а не частиною російського. Так само і Українську державу вони вважають не державою, а «тимчасовим явищем». І саме на цій підставі дотепер Московський Патріархат відмовляється визнавати автокефалію нашої Помісної Української Православної Церкви – Київського Патріархату.

Бо визнавши автокефалію, Російська Церква і держава (а вони тісно пов’язані зараз, як це було і у минулі століття) цим самим визнають, що українці – окрема нація, а Україна – справді держава. І визнавши це – не матимуть внутрішнього спонукання до подальшої агресії, в тому числі військової, проти України. Адже цю агресію вони здійснюють доти, доки мають сподівання знову повернути нас у рабство, від якого Україна у 1991 р. звільнилася. Визнавши, що ця імперська мрія нездійсненна – вони припинять і агресію.

Ми, Патріарх і єпископат, духовенство і всі вірні Київського Патріархату, знаємо, що наша Церква – істинна Православна Церква, частина Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви. Ми твердо переконані та утверджені на багатьох прикладах, що в нашій Церкві так само, які і в усій Повноті Православ’я, діє Дух Святий, що звершувані в Київському Патріархаті Таїнства – дійсні та дієві, що наша ієрархія та духовенство справді мають апостольське преємство та через істинне рукоположення мають дар Святого Духа для звершення священнодій.

І для того, щоби це знати і бути в цьому твердо переконаними – нам не потрібно звертатися до когось із запитаннями, за підтвердженням чи визнанням. Тобто від інших Помісних Церков, в тому числі Російської,  ми не шукаємо і не прагнемо того, щоб вони нас своїм визнанням ніби «запевнили», що ми є істинна Церква. Ми прагнемо і бажаємо того, щоби вони для себе впевнилися і переконалися в істинності Київського Патріархату. А відтак – припинилося б розділення Православ’я в Україні, залишилася би у минулому ворожнеча Московського Патріархату проти Київського, відновилося б спілкування у молитві та Євхаристії. Все це означало би і відкинення тих ідеологічних підстав, тих спонукань політики насадження «руского міра», які привели до нинішньої відкритої збройної агресії Росії проти України. (Видылено нами - ред.) Це відкрило би двері для миру.

Чи прагнемо ми миру? Так! Але миру справедливого, миру не у неволі чи підпорядкуванні Москві, а миру, заснованого на справжній повазі Росії до України та до прав українського народу. В тому числі до права на власну автокефальну, Помісну Церкву.

Заради досягнення такої мети Патріарх і Священний Синод погоджуються вести діалог з Російською Православною Церквою.

Про що ми готові та бажаємо вести діалог? Про припинення ворожнечі між православними, про відновлення спілкування у молитві та Євхаристії, про визнання Російською Церквою автокефалії Київського Патріархату. Бо успіх такого діалогу принесе благо і для Церкви, і для всієї України.

Якщо ж під будь-якими приводами чи з будь-якими обіцянками у Москві знову, як і раніше, наполягатимуть, щоби наша Церква підпорядкувалася Російській Церкві, увійшла до її складу, визнала б над собою владу Московського Патріарха – то про це діалогу ми не ведемо і вести ніколи не будемо.

Бо ми за мир – але не у рабстві. За примирення – але не ціною зради правді. За діалог – але лише заради утвердження істини, а не щоби догодити бажанням людським.

Якщо Російська Церква готова до такого діалогу і примирення – ми відкриті. Якщо ні – ми знаємо, що зробили все можливе, щоби виявити любов до ворогів та простягнути руку. А все неможливе для людей – нехай звершить Господь у відомий Йому час і відомим Йому чином.

І ми віримо, що Господь поставить всіх інших у такі умови, що за своїм бажанням чи без нього, але вони раніше чи пізніше визнають автокефалію УПЦ КП та увійдуть з нами у євхаристійне спілкування. Нам же, усій повноті Київського Патріархату, незалежно від успіху чи неуспіху нинішньої спроби діалогу, слід як і дотепер зберігати внутрішню єдність, розбудовувати і утверджувати Церкву, служити Богу і українському народу, наближаючи час перемоги правди.

І нехай Господь Ісус Христос та всі Святі допомагають нам у цьому!

Закликаємо на вас і весь український народ Боже благословення.

У Києві, 13 грудня 2017 р.

ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України

ЕПІФАНІЙ, Митрополит Переяславський і Білоцерківський

ДИМИТРІЙ, Митрополит Львівський і Сокальський

ІОАСАФ, Митрополит Білгородський і Обоянський

ІОАН, Митрополит Черкаський і Чигиринський

СЕРГІЙ, Архієпископ Донецький і Маріупольський

ІЛАРІОН, Архієпископ Рівненський і Острозький

ЄВСТРАТІЙ, Архієпископ Чернігівський і Ніжинський

АГАПІТ, Архієпископ Вишгородський

МИХАЇЛ, Архієпископ Вінницький і Брацлавський

ЮЛІАН, Єпископ Коломийський і Косівський

МИТРОФАН, Єпископ Харківський і Богодухівський

https://www.cerkva.info/church/zvernennia-sviashchennoho-synodu-u-spravi-dialohu-z-rpts

Переглядів: 18 | Додав: Yarko | Теги: примирення з московю, діалог з РПЦ, синод УПЦ КП, сопричастя з РПЦ, російський світ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
 
  
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2018 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz