Меню сайту
Форма входу
Головна » 2018 » Жовтень » 16 » РПЦ розірвала відносини із Вселенським патріархатом
18:26
РПЦ розірвала відносини із Вселенським патріархатом

РПЦ розірвала відносини із Вселенським патріархатом

Сьогодні (15.10.2018 - Ред.) у Мінську почався і швидко скінчився Синод Російської православної церкви. (За всю "канонічну історію" РПЦ, синод у Мінську відбусвя вперше. Чому обрали це місто повністю зрозуміло - показати місцевим, хто тут господар. Справа в тому, що після відновлення юрисдикції Константинополя МП втрачає усі права на Білорусь.  До речі - у синоді РПЦ немає жодного братнього білоруса - Ред.). Вони зібралися щоб прийняти рішення про повний розрив відносин із Вселенським патріархатом Константинополя, про який на брифінгу після закінчення синоду повідомив глава Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату митрополит Іларіон.

На цей крок ФСБ РПЦ наважилась після того, коли рішення Синоду Вселенського патріархату поставило під сумнів приналежність третини всіх парафій РПЦ (так, у 120-мільйонній РФ їх ​​всього в 2 рази більше, ніж у 40-мільйонній Україні). Всі прийняті у Стамбулі рішення викликали у РПЦ гнівне бурління ... і різку критику. Прес-секретар патріарха Московського Кіріла Алєксандр Волков заявив, що, прийнявши таке рішення, Константинополь "перейшов червону межу" тому сьогоднішній синод мав дати «адекватну і жорстку відповідь» на кроки Константинополя, повідомляє BBC.

"Ці беззаконні рішення синод Константинопольської церкви прийняв в односторонньому порядку, проігнорувавши заклики Української православної церкви (так гундяєвці називають УПЦ МП. - прим.ред) І всієї повноти Російської православної церкви, а також братніх помісних православних церков, їх предстоятелів і архиєреїв" - йдеться у тексті заяви синоду РПЦ. Природньо, про які інші, крім РПЦ, з «братніх помісних православних церквов» і т.д. йдеться, вони вважали за краще не наголошувати (з огляду на їхню відсутність).

Засідання синоду тривало більше семи годин. Воно проходило за закритими дверима, і преса весь цей час чекала брифінгу на вулиці. Глава УПЦ МП митрополит Онуфрій був на засіданні. «На засіданні Священного Синоду прийнято рішення про повний розрив спілкування з Константинопольським патріархатом», - повідомив митрополит Волоколамський Іларіон на брифінгу після синоду.

Як підказує Вікіпедія, наявність євхаристійного спілкування є у православ'ї "єдиною явною ознакою  єдності православних церков." «Євхаристійне спілкування також свідчить про реальні межі Православної церкви як єдиної спільноти, досить чітко відділяючи від церкви громади та організації, що знаходяться поза нею», - тобто тепер, з великою часткою ймовірності, РПЦ буде намагатися створити своє власне «православ'я» з невидимими годинниками і гебнею.

(Переклад наш - Ред)

https://petrimazepa.com

Заява Священного Синоду Російської Православної Церкви у зв'язку з посяганнями Константинопольського Патріархату на канонічні території Російської Церкви

Заяву прийнято на засіданні Священного Синоду Руської Православної Церкви 15 жовтня 2018 року в Мінську.

З глибоким болем Священний Синод Російської Православної Церкви сприйняв опубліковане 11 жовтня 2018 року повідомлення Константинопольської Патріархії про прийняті рішення Священного Синоду Константинопольського Патріархату: про підтвердження наміру "надати автокефалію Українській Церкві" про відкриття в Києві «ставропігії» Константинопольського Патріархату; про «відновлення в архієрейському або ієрейську чині» лідерів українського розколу і їх послідовників і "повернення їх вірних у церковне спілкування" про «скасування дії» соборної грамоти Константинопольського Патріархату 1686 року, яка стосується передачі Київської митрополії до складу Московського Патріархату.

Ці беззаконні рішення Синод Константинопольської Церкви прийняв у односторонньому порядку, проігнорувавши заклики Української Православної Церкви і всієї повноти Російської Православної Церкви, а також братніх Помісних Православних Церков, їх Предстоятелів і архієреїв до всеправославного обговорення питання.

Вступ у спілкування з тим, хто ухилились у розкол, а тим більше з відлученими від Церкви, рівносильний ухиленню у розкол і суворо засуджуються канонами Святої Церкви "Якщо ... хто з єпископів, пресвітерів, дияконів або хто-небудь з кліру виявиться таким, що спілкується з відлученим від спілкування, нехай буде він і сам поза спілкуванням церковним як той, що виробляє замішання в церковному чині" (Антіохійський Собор Правило 2; Апостольські правила 10, 11).

Рішення Константинопольського Патріархату про «відновлення» канонічного статусу і прийняття у спілкування колишнього митрополита Філарета Денисенка, відлученого від Церкви, ігнорує ряд послідовних рішень Архієрейських Соборів Російської Православної Церкви, правомірність яких не підлягає сумніву.

Рішенням Архієрейського Собору Української Православної Церкви у Харкові від 27 травня 1992 митрополит Філарет (Денисенко) за невиконання клятвено даних їм перед хрестом і Євангелієм на попередньому Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви обіцянок був зміщений з Київської кафедри і заборонений в священнослужінні.

Архієрейський Собор Російської Православної Церкви визначенням від 11 червня 1 992 року підтвердив рішення Харківського Собору і скинув Філарета Денисенка з сану, позбавивши всіх ступенів священства, за такими звинуваченнями «Жорстоке і зверхнє ставлення до підвідомчого духовенства, диктат і шантаж (Тит. 1. 7- 8; Апостольське Правило 27); внесення своєю поведінкою і особистим життям спокуси у середовище віруючих (Мф. 18: 7; 1 Вселенського Собору правило 3, 6 Вселенського Собору Правило 5); клятвопорушення (Апостольське Правило 25); публічний наклеп і хула на Архієрейський Собор (2 Вселенського Собору Правило 6); вчинення священнодійств, включаючи висвячення у стані заборони (Апостольське Правило 28); учинення розколу у Церкві (Дворазовий Собор Правило 15)". Всі рукопокладення, вчинені Філаретом у забороненому стані з 27 травня 1992 року, і накладені ним заборони були визнані недійсними.

Незважаючи на неодноразові заклики до покаяння, після позбавлення архієрейського сану, Філарет Денисенко продовжував розкольницьку діяльність, у тому числі і в межах інших Помісних Церков. Ухвалою Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 1997 року був відданий анафемі.

Означені рішення були визнані усіма Помісними Православними Церквами, у тому числі і Константинопольською Церквою. Зокрема, Святіший Патріарх Константинопольський Варфоломій 26 серпня 1992 року у відповіді на лист Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія 2 з приводу позбавлення влади митрополита Київського Філарета писав «Наша Свята Велика Христова Церква, визнаючи повноту виняткової з цього питання компетенції Вашої Найсвятішої Російської Церкви; приймає синодально вирішене про вищесказане".

У листі Святійшого Патріарха Варфоломія Святішийшому Патріарху Алексійю від 7 квітня 1997 року стосовно анафемування Філарета Денисенка вказано "Отримавши повідомлення про згадане рішення, ми повідомили про нього ієрархію нашого Вселенського Престолу і просили її надалі ніякого церковного спілкування зі згаданими особами не мати."

Нині, через більш ніж два десятиріччя, Константинопольський Патріархат з політичних мотивів змінив свою позицію.

У своєму рішенні виправдати лідерів розколу і «узаконити» їх ієрархію Священний Синод Константинопольської Церкви посилається на неіснуючі "канонічні привілеї Константинопольського Патріарха приймати апеляції архієреїв і кліриків з усіх автокефальних Церков". Ці претензії у тому вигляді, в якому вони нині Константинопольським Патріархом здійснюються, ніколи не мали підтримки повноти Православної Церкви: вони позбавлені підстав у священних канонах і прямо суперечать, зокрема, 15 правилу Антіохійського Собору «Якщо який-небудь єпископ ... судимий буде від усіх єпископів тієї області, і всі вони разом винесуть йому єдиний вирок - такий іншими єпископи зовсім не судиться, але спільне рішення єпископів тієї області нехай перебуває непорушним», - вони також спростовується практикою рішень Святих Вселенських та Помісних Соборів і тлумачення авторитетних каноністів візантійського і нового часу.

Так, Іоанн Зонара пише «Константинопольський [Патріарх] визнається суддею не взагалі над усіма митрополитами, але тільки над підлеглими йому. Бо ні митрополити Сирії, ні палестинські, ні фінікійські, ні єгипетські не залучаються поза волею на його суд, але сирійські підлягають судженню Антіохійського Патріарха, палестинські - Єрусалимського, а єгипетські судяться Олександрійським, яким вони висвячуються і якому підпорядковані ".

Про неможливість прийняття у спілкування засудженого у іншій Помісній Церкві говорить 116 (118) правило Карфагенского Собору "Хто, будучи відлученим від спілкування церковного ... прокрадеться у заморські країни, щоб бути прийнятому у спілкування, той піддається викиданню з кліру." Про те ж говориться і у канонічному посланні Собору до Папи Келестина "Ті, які у своїй єпархії відлучені від спілкування, нехай не з'являться сприйнятими у спілкування твоєю святинею ... Які б не виникли справи, вони повинні бути закінченими у своїх місцях."

Преподобний Никодим Святогорець в своєму "Підаліоні" який є авторитетним джерелом церковно-канонічного права Константинопольської Церкви, тлумачить 9-е правило 4 Вселенського Собору, відкидаючи помилкову думку про право Константинополя на розгляд апеляцій з інших Церков «Константинопольський Предстоятель не має права діяти у дієцезії і області інших Патріархів, і це правило не дало йому права приймати апеляції з будь-яких справ у Вселенській Церкві...» Перераховуючи цілий ряд аргументів на користь цього тлумачення, посилаючись на практику рішень Вселенських Собори, преподобний Никодим робить висновок «На цей час ... Константинопольський Предстоятель є першим, єдиним і останним суддею над підлеглими йому митрополитами - але не над тими, які підкоряються іншим Патріархам. Бо, як ми сказали, останній і загальний суддя всіх Патріархів - це Вселенський Собор і ніхто інший". З вищесказаного випливає, що Синод Константинопольської Церкви не має канонічних прав для скасування судових рішень, винесених Архієрейським Собором Російської Православної Церкви.

Присвоєння собі повноважень скасування судових та інших рішень інших Помісних Православних Церков - лише один із проявів нового помилкового вчення, проголошеного нині Константинопольською Церквою, що приписує Патріарху Константинопольському право "першого без рівних" (primus sine paribus) зі вселенською юрисдикцією. «Таке бачення Константинопольським Патріархатом власних прав і повноважень вступає у непереборну суперечність з багатовіковою канонічною традицією, на якій грунтується буття Російської Православної Церкви та інших Помісних Церков», - попереджав Архієрейський собор Російської Православної Церкви 2008 року у визначенні "Про єдність Церкви". У тому ж визначенні Собор закликав Константинопольську Церкву «надалі до загальноправославного розгляду перерахованих нововведень проявляти обачність і утримуватися від кроків, що можуть підірвати православну єдність. Особливо це відноситься до спроб перегляду канонічних меж Помісних Православних Церков ".

Акт 1686 року підтверджує перебування Київської митрополії у складі Московського Патріархату і підписаний Святішим Константинопольським Патріархом Діонісієм 4 і Священним Синодом Константинопольської Церкви, перегляду не підлягає. Рішення про його «відкликання» канонічно нікчемне. У іншому випадку було б можливим анулювання будь-якого документа, що визначає канонічну територію і статус Помісної Церкви - незалежно від його давнини, авторитетності і загальноцерковного визнання.

У Синодальній грамоті 1686 року і інших супутніх їй документах нічого не сказано ні про тимчасовий характер передачі Київської митрополії до відання Московського Патріархату, ні про те, що даний акт може бути скасовано. Спроба ієрархів Константинопольського Патріархату в політичних і корисливих видах переглянути цю постанову через більше трьохсот років після того, як воно було винесено, суперечить духу священних канонів Православної Церкви, що не допускають можливість перегляду сталих і не оспорюваних протягом тривалого часу церковних кордонів. Так, правило 129 (133) Карфагенського Собору говорить «Якщо хто ... навернув яке місце до кафоличного єднання і в продовження трьох років мав його у своєму віданні, і ніхто його не вимагав від нього, то потім нехай не буде воно від нього забране; якщо, до того ж, у цьому триріччі існував єпископ, який мав забрати, і мовчав". А 17 правило 4-го Вселенського Собору встановлює тридцятирічний термін давності для можливого соборного розгляду спорів про приналежність навіть окремих церковних парафій «Парафії в кожній єпархії ... повинні незмінно перебувати під владою єпископів, завідувачів ними - і в особливості, якщо упродовж тридцяти років неоскаржено вони мали їх в своєму віданні і управлінні".

Та й як можливе скасуваня рішення, яке діяло протягом трьох століть? Це означало б спробу уважати «як не булою» всю подальшу історію розвитку церковного життя. Константинопольський Патріархат ніби не помічає, що Київська митрополія 1686 року, про повернення якої у його склад заявлено нині, мала межі, що істотно відрізнялися від сучасних кордонів Української Православної Церкви, і охоплювали лише меншу частину останньої. Київська митрополія наших днів як така включає до себе місто Київ і кілька прилеглих до нього районів. Найбільша ж частина єпархій Української Православної Церкви, особливо на сході та півдні країни, були засновані і отримали розвиток вже у складі автокефальної Російської Церкви, будучи плодом її багатовікової місіонерської та пастирської діяльності. Нинішні діяння Константинопольського Патріархату - спроба викрасти те, що ніколи йому не належало.

Діяння 1686 року поклало край двохсотлітньому періоду вимушеного поділу у багатовіковій історії Російської Церкви, яка, незважаючи на зміни політичних обставин, незмінно усвідомлювала себе єдиним цілим. Після Возз'єднання Російської Церкви у 1686 році впродовж більше трьох століть ні у кого не виникало сумнівів, що православні України є паствою Російської Церкви, а не Константинопольського Патріархату. І сьогодні, попри тиск зовнішніх антицерковних сил, ця багатомільйонна паства дорожить єдністю Церкви всієї Русі і зберігає їй вірність.

Спроба Константинопольської Патріархії вирішувати долю Української Православної Церкви без її згоди є антиканонічним посяганням на чужі церковні уділи. Церковне правило говорить "Нехай дотримується і в інших областях і всюди у єпархіях, щоб ніхто з боголюб'язних єпископів не простягав своєї влади на чужу єпархію ... нехай не переступаються правила отців, нехай не вкрадається під виглядом священнодіяння зарозумілість мирської влади, і нехай не втратимо поступово і непомітно тієї свободи, яку дарував нам Своєю кров'ю господь наш Ісус Христос, визволитель всіх чоловіків" (3-го Вселенського Собору Правило 8). Під засудження цього правила підпадає і рішення Константинопольської Патріархії про заснування за угодою зі світською владою своєї «ставропігії» у Києві без відома і згоди священноначалія канонічної Української Православної Церкви.

Лицемірно виправдовуючись прагненням до відновлення єдності українського Православ'я, Константинопольська Патріархія своїми нерозумними і політично мотивованими рішеннями вносять ще більший поділ і посилюють страждання канонічної Православної Церкви України.

Прийняття до спілкування розкольників і анафемованого у іншій Помісній Церкві особи з усіма рукопокладеними ними «єпископами» і «кліриками», посягання на чужі канонічні уділи, спроба відректися від власних історичних рішень і зобов'язаннь - все це виводить Константинопольський Патріархат за межі канонічного поля і; до великої нашої скорботи, унеможливлює для нас продовження євхаристійного спілкування з його ієрархами, духовенством і мирянами. Відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів Російської Православної Церкви неможливе співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви, а для мирян - участь у таїнствах, що здійснюються у її храмах.

Перехід архієреїв або кліриків з канонічної Церкви до розкольників або вступ з ними у євхаристійне спілкування є канонічним злочином і тягне за собою відповідні заборони.

З великим сумом згадуємо пророкування Господа нашого Ісуса Христа про часи спокуси і особливих страждань християн: І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. (Мт. 24:12).. В умовах такого глибокого підриву основ міжправославних відносин і повної зневаги до тисячолітніх норм церковно-канонічного права Священний Синод Російської Православної Церкви вважає своїм обов'язком виступити на захист фундаментальних підвалин Православ'я, на захист Священного Передання Церкви, що підміняється новими і чужими ученнями про вселенську владу першого з Предстоятелів. 

Закликаємо Предстоятелів і Священні Синоди Помісних Православних Церков до належної оцінки вищезазначених антиканонічних діянь Константинопольського Патріархату і спільного пошуку шляхів виходу з важкої кризи, що роздирає тіло Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.

Висловлюємо всебічну підтримку Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і всій повноті Української Православної Церкви у особливо важкий для неї час. Молимося про зміцнення її вірних чад у мужньому стоянні за правду і єдність канонічної Церкви в Україні.

Просимо архіпастирів, духовенство, монахів і мирян всієї Російської Православної Церкви посилити молитви про єдиновірних братів і сестер в (!) Україні. Молитовний покров Пресвятої Цариці Небесної, преподобних отців Києво-Печерських, преподобного Іова Почаївського, новомучеників, сповідників та усіх святих Церкви Російської хай буде над усіма нами.

(Переклад наш - Ред)

http://www.patriarchia.ru

Таким чином:

1. Москва розірвала "нетканний хітон" Христовий

2. Щоб якось пояснити причини цього благодіяння, московити звинуватили всю ієрархію Вселенського патріархату у лицемірстві ("Лицемірно виправдовуючись прагненням до відновлення єдності"), і вже зовсім курйозно - хабарництві ("у ...корисливих видах переглянути цю постанову"). - На цю тему раніше вже вкрай невдало фантазував митрополит Іларіон - тоді Кіріл Гундяєв був вимушений просити Варфоломія ІІ "покрити любов'ю" брехню свого канонічно-підлеглого.

3. На додачу, всій ієрархії Константинопольського патріархату докорили ... єрессю папізму ("церковне передання... підміняється новими і чужими ученнями про вселенську владу першого з Предстоятелів"). 

Крім того, завдяки одкровенням мінського Синоду РПЦ, всі православні дізналися, що :

* дії Вселенського патріарха "посилюють страждання канонічної Православної Церкви України";

* втрата України "суперечність багатовіковій канонічній традиції, на якій грунтується буття РПЦ";

* адміністративне питання (надання автокефалії) для них "унеможливлює продовження євхаристійного спілкування";

* південно-східні єпархії України створено у результаті "багатовікової місіонерської (!) діяльності" РПЦ

* у 1686 році відбулось "Возз'єднання Російської Церкви". 

Свято інтелекту, духовності і здорового глузду триває. Очікуємо від РПЦ нових богословських досягнень

Переглядів: 48 | Додав: xCosmick | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Друзі сайту
 
  
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2018 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz