Меню сайту
Форма входу
Головна » 2018 » Лютий » 11 » Окаянний християнин
01:08
Окаянний християнин

Окаянний християнин

Патріарх Філарет дав (31.01.2018) суперечливе інтерв’ю для Жанни Нємцової (Deutsche Welle). 

Але мова піде не про вдалість-невдалість окремих висловів патріарха, а про те, що час, у якому ми живемо, куплено ціною крові бійців славної української армії. І оцей ось час, незалежно від того, усвідомлюємо ми це, чи ні, вимагає від християн послідовності, чесності і визначеності.

Отже, у згаданому інтерв’ю для DW предстоятель УПЦ КП дав дві взаємновиключні характеристики вождю РФ: «Путін однозначно віруюча людина. Християнин. Але він не живе по вірі. Я б його назвав новим Каїном. Він і в Бога вірить, і в спецслужбах служив. Не атеїст, але беззаконня робить». За великим рахунком – нічого нового, патріарх повторив основні положення свого звернення 05.09.2014 р.

Думка-як думка (кожен має на неї право). І все б нічого, якби за два тижні до того (14.01.2018) вищезгаданий «однозначний християнин» не виступив із блюзнірською заявою про «мощі ленінські», у якій прирівняв совнаркомівський труп безбожника і гонителя віри до святих мощей праведників Господніх...

Чому Київська патріархія і досі «не помічає» блюзнірства «однозначно віруючої людини»?.. Інтерв’ю породжує багато запитань. Давайте про них по черзі:

1. Про сумісність окаянства і християнства

Каїн убив свого праведного брата, причому убив саме за його праведність перед Богом. Мотив злочину – релігійний. Тобто вбивця був, по простому кажучи, справжнім сатаністом.

А християнин, це той, хто перебуває у містичній єдності з Сином Божим... Якось важко уявити, що убивця святих Господніх може водночас перебувати у Христі. Тут уже щось одне – або вже не Каїн, або уже не християнин...

2. Про доречність іменування кремлівського «віруючого» – Каїном.

Дійсно, престарілий гебівець певно не раз у своєму житті умочив руки до людської крові. Але, по перше, у нас немає особливих підстав вважати, що він убивав «ворогів» саме через їхню праведність перед Господом. По друге – не маємо відомостей, що Путін порішив свого брата. Взагалі – про яких убитих братів говорить предстоятель УПЦ КП? Це ж він хоч не про українців?..

…Ні, ви ж не думаєте, що Київська патріархія стане набиватися до «святоросичів» у «мишебратство»? Якби-то мова ішла про якогось Онуфрія (Березовського), тоді відразу все було б зрозуміло: той вважає українців – братами ереф’ян (РФ) і т.п. Але Філарет… у своєму російськомовному інтерв’ю для DW прямо засвідчив про «братність» українського та російського народів!

Наскільки виправдана під час війни з москвою вся ця «етнографія» і «спільна історія»? А вже тим більше – з огляду на згадану т.зв. «спільну історію»?

Либонь, було б зовсім непогано, якби патріаршої прямоти та твердості у вірі вистачало також і на засудження привселюдного путінського (леніно-мощевого) блюзнірства.

«Мишебратська» риторика не просто викликає алергію, – вона шкідлива, і не лише тим, що елементарно не відповідає дійсності і є типовим штампом совіцько-путінської пропаганди. Вона пропагує покладення штучно-архаїчних, родоплемінних стереотипів у основу міжнародної політики. Навіщо це потрібно Церкві? Бо для держави це взагалі неприйнятно.

Отже, наречення Путіна «новим Каїном», незважаючи на певний риторичний ефект, не має достатніх підстав. Більше він схожий на Ірода (скажімо, у контексті розмови про загибель бесланських дітей), але іще більш йому підходить ім’я – Юда. «Богообраний вождь» РФ не часто тримає в руці закривавленого ножа, але вбиває частіше за різника, і жертв своєї підлості він відправляє на смерть зрадницьким поцілунком. Його рейтинг (правильніше сказати – всенародний культ) у РФ тримається винятково на крові, пролитій його посіпаками у гадючих, неоголошених війнах на землях Чечні, Грузії, України, Сирії…

Може до Юди Іскаріота він не в усьому дотягує (той принаймні, знав Спасителя і Його святим іменем зцілював хворих), але якщо провести хіт-парад зрадників сьогодення, то кремлівський недовірок незаперечно посяде там заслужене перше місце. Нагадування цього – по-зрадницькому порушені ним десятки договорів і угод (серед яких і договір «Про дружбу, співробітництво і партнерство» з Україною, друга стаття якого визнає непорушність кордонів).

Втім, неважливо, якого імення більше заслуговує кремлівський карлик. Головне – яке-то  ми здобудемо «нове ім’я» від нашого Благого Господа? І чи здобудемо?

3. Про доречність називання гебівця – християнином

Регулярно (кожної п’ятирічки) «однозначно віруюча людина» публічно заявляє про «єдиносущність» формалінового трупа ярого безбожника і антихриста, і святих мощей славних праведників нашого Господа… Християни у відповідь «смиренномудро» переморгуються.

Показово, що у 2012 році путінське блюзнірство іще здатне було викликати якесь обурення у РПЦто вже цього року, крім одинокої, курйозної репліки Євтихія (Курочкіна), – мертва тиша. Сьогодні РПЦ мерзенно мовчить. На жаль, щодо неї немає жодних сумнівів – вона уже вибрала, якому богу служитиме. Але чому Київська патріархія і досі «не помічає» блюзнірства кремлівського «християнина»?.. Заради «сопричастя» з «канонічною»?

У чому патріарх Філарет безсумнівно правий

1. Предстоятель УПЦ КП слушно сказав – «святоросійський» кощунник таки є трошки «християнином»… Якщо ми зрідка бачимо Путіна у церкві, та ще й зі свічкою, то нам не залишається іншого, як визнати, що він «за фактом хрещення відноситься до Православної Церкви». (Тут і далі – звернення патріарха Філарета 05.09.2014)

2. Водночас «згадуваний правитель … підпав під дію сатани».

3. «Сам він каже відверту і явну брехню» і «його брехня вводить в оману».

4. «Плід учинків його, за якими Євангеліє закликає нас давати оцінку, свідчать про зворотне» (про те, що він руйнує традиційні духовні та моральні цінності).

5. «Бо своїми вчинками Ви відлучаєте себе від Православної Церкви і Бога».

Важливо, що патріарх Філарет при цьому висловив надію «на покаяння цього правителя» – оце було слово справжнього пастиря.

Але відтоді, від часу звернення 2014 року, уже дещо змінилося. Раніше про підпадіння «охрещеного» під владу сатани і про його самовідлученя від Церкви свідчили лише справи, а тепер іще і слова «правителя». І ці слова демонструють наскільки екзотичну «віру», що її неможливо сумістити з православ’ям.

Якби «вождь» РФ офіційно був язичником, безбожником чи сатаністом, то його одкровення про «ленінські мощі» не мали б жодного значення – хіба просто розвести руками, – що ж ви, мовляв, хочете від сатаніста?.. Але якщо це говорить нібито християнин, то мовчати не має права ніхто.

Ваш «брат у Христі» гине, а ви як води в рот набрали! Публічно несе дику єресь, ганьбить православну Церкву і Ім’я Господнє. Що ж ви тоді за християни?.. Якщо християнин у відповідь на хулу християнської віри соромливо мовчить, то означає лише одне – що ніякої віри у нього взагалі-то і немає. 

Толерантність Церкви до безумного базікання фараона може бути виправдана лише одним – якщо Путін щодо «ленінських мощей» … правий.

А що? Якщо це так, давайте визнаємо правду, чого соромтись? Правда перш за все! Нормальні люди завжди відкриті до істини.

«Богоданий вождь» РФ таки правий? Гаразд! Тоді визначемося із логічними наслідками: якщо всякий нерозкладений труп є святими мощами, то нічого не перешкоджає УПЦ КП (звичайно, після відновлення «сопричастя» з РПЦ) першу літургію відслужити прямо у мавзолеї Леніна, – так би мовити, «на мощах»…

І це не найгірший варіант! Бо якщо він вас не влаштовує, то в іншому разі доведеться взагалі ліквідувати шанування мощей у православ’ї. Скасувати найдавнішу християнську традицію, а заодно і рішення Сьомого Вселенського Собору (787 року). Коли православні оголосять його «розбійницьким», отоді вони примиряться зі словами Путіна, – це якщо елементарно будуть чесними.

Доля облудників незавидна – сказано, що лицеміри «устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене». (Матвія 15:7-9) 

Тому давайте будемо послідовними! Якщо кремлівський «однозначний християнин» правий – ідіть за ним до мавзолею. Але якщо він погрішає проти істини православного віровчення – засудіть путінську трупно-мумійну, мертв’яцьку «теологію».

Це важливо. Не обманюйтесь – він не «простий мирянин», а істинний духовний лідер московщини, – одне його слово важать для «усієї повноти» РПЦ набагато більше, ніж усі проповіді КГ разом узяті. І це слово – безбожна отрута.

Патріарх Філарет у Заяві 2014 року засвідчив, що Путін «своїми вчинками відлучає себе від Православної Церкви і Бога». Відтоді правлячий майор КГБ долучив до своїх вчинків іще і проповідь безчинного і блюзнірського лжеучення. 

Якщо Путін діє, як боговідступник і говорить, як боговідступник, то значить він і є боговідступником. А це значить, що сьогодні необхідні уже трохи більш рішучі заходи, ніж іменування його «християнином».

Потрібне соборне засудження безбожного базікання престарілого розпусника. Оскільки РПЦ не здатна до цього, то УПЦ КП має формально відлучити гебівця від Церкви – щоб не допомагати блюзнірнику у його релігійно-політичних спекуляціях.

До речі, «християнин» Путін, – це наш лютий ворог, який поставив своєю метою повне знищення України. У цих умовах важливо зупиняти гібридне комуно-гебіське псевдохристиянство. Незасудження москвовірницької віросповідної мерзоти – це підтримка ворога.

Закликаю ієрархів та усіх вірних КП покласти край червоно-православній «плутанині» – це у вашій владі. «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого». (Матвія 5:37)

Сьогодні припинити мовчання – це єдиний спосіб примиритися зі здоровим глуздом. А ще – це єдиний спосіб не підігрувати кремлівському шахраєві. Бо час, у якому ми живемо, куплено ціною крові бійців славної української армії. І оцей ось час, незалежно від того, усвідомлюємо ми це, чи ні, вимагає від християн послідовності, чесності і визначеності.

Іван Горобець

Здобуття автокефалії

Тривають слухання на роль антихриста

Феномен україноненависництва у "канонічному православ'ї"

Слово проти єдності або Як досягнути неможливого

Онуфріїв мир

Монументальна пропаганда "російського світу"

Витоки релігії "російського світу" у архітектурі ХІХ століття: церква Петра і Павла

Орловоздвиженський монастир. Жахи сакральної Полтави

Про феномен орлопоклонництва в Полтаві

Патріарх Кирило: туга за свободою

Конфронтаційний потенціал УПЦ

Про геніальність жидомасонів і походження України

Тест на християнство. Віроповідний колапс РПЦ

Здоровий глузд. Вірним української Церкви про проблеми вибору

Філаретів лист, як знак хибності шляху УПЦ КП

Канонічна наживка: до уваги ейфорійників

Плакатна ікона, як люстро інволюції православ’я

Трагікомедія синтетичного православ’я: мощі ленінізму

Окаянний християнин

Переглядів: 44 | Додав: Yarko | Теги: путін-каїн, новий Каїн, мощі леніна | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Лютий 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728
Архів записів
Друзі сайту
 
  
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2018 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz