Меню сайту
Форма входу
Головна » 2018 » Липень » 25 » Церковна дипломатія: хто кого переграв
22:23
Церковна дипломатія: хто кого переграв

Церковна дипломатія: хто кого переграв

Олександр Саган 

Оприлюднена Президентом України П.Порошенком дата можливого отримання Томосу – святкування 1030-річчя хрещення Руси-України, яке відбувається зазвичай 28 липня (день святого рівноапостольного князя Володимира Великого), зумовила мобілізацію всіх москвофільських сил.

«Спасітєль Отєчєства» Вадим Новінський заклики із московської митрополії «боротися проти автокефалії до крові» сприймає чи не буквально. За рознарядками по єпархіях будуть привезені тисячі віруючих не лише із регіонів України, але й - під приводом паломництва в Київську Лавру, з російських земель (декотрі із «богомольних» російських бабусь уже чи не тиждень «моляться» в Києві в очікуванні «свята»).

Проте плани поламав той факт, що Томосу ще немає, а, отже, боротися ніби й немає з чим. Константинопольський патріархат розумно зробив паузу: з одного боку це дозволить йому побачити силу протидії Томосу в середині України. А з іншого – як інші Помісні Православні Церкви відреагують на позицію Вселенського патріарха в українському питанні. Індикатори дуже прості: кількість учасників ходів (цього року свій хресний хід проведе і УАПЦ) та рівень провокацій під час їх проведення, а також кількість і рівень представництва делегацій православних Церков, які приїдуть у Київ на запрошення УПЦ МП.

Зрозуміло, що митрополит УПЦ МП Онуфрій запросив усіх – Вселенського патріарха Варфоломія і перших осіб інших Помісних православних Церков. Проте Константинопольський патріархат із зрозумілих причин проігнорував запрошення УПЦ МП. Проте не відмовив президентові України – повноважна делегація від Церкви-Матері в Україні на свято все ж буде.

Інші Помісні православні Церкви, щоб витримати вже усталений «церковно-дипломатичний протокол», відправляють свої делегації на максимально можливому низькому рівні. Тобто, реагують виключно у протокольній формі, що фактично свідчить про їх підтримку позиції Константинопольського патріархату в українському питанні.

За моєю інформацією, на запрошення УПЦ МП відвідати Україну у дні святкування 1030-річчя хрещення Руси-України, станом на 23.07.18 підтвердили направлення своїх представників наступні Церкви: Єрусалимська ПЦ (прибуде архиєпископ Йорданський Феофілакт); Румунська ПЦ (вікарій Іоана Піцур); Польська ПЦ (єпископ Гайновський, вікарій Варшавської єпархії Павло); Кіпрська ПЦ (єпископ Арсінійский Нектарій Спіру); Православна церква Чеських земель і Словаччини (архиєпископ Михайлівсько-Кошицький Юрай).

Нечисленність закордонних делегацій та вкрай низький рівень їх представництва керівництво УПЦ МП намагається «вирівняти» іншими «протокольними» заходами. Так, наступного дня після «московського» хресного ходу, а саме 28 липня, на території Києво-Печерської Лаври запланована зустріч представників посольств Росії, Білорусі, Молдови, Грузії, Греції, Кіпра, Сербії, Македонії, Болгарії і Румунії. А для підсилення ефекту масовості – також представників Сербської, Македонської, Болгарської, Грузинської, Білоруської та Американської православних Церков.

Зазначу, що у цьому списку дивною є лише участь представників Македонської ПЦ (вони, як і Українське православ'я, намагаються вирішити питання визнання Константинопольським патріархатом своєї автокефалії) та Грузинської ПЦ (Грузія нещодавно пережила агресію російської воєнщини). Їхня участь у подібних заходах є, принаймні, не логічною. Всі інші учасники – це або складова частина Московського патріархату (Білоруська та Американська ПЦ), або ж Церкви, що знаходяться під значним впливом Московського патріархату (Сербська та Болгарська ПЦ).

Порядок денний для представників Церков легко передбачуваний – «ситуація навколо надання Томосу Українському православ'ю». Думаю, що й основні тези зустрічі теж передбачувані – «розкол світового православ'я», «криваве протистояння на релігійному ґрунті» тощо. Відтак присутніх закличуть «об’єднатися» навколо Московського православ'я (фактично провокуючи зазначений розкол світового православ'я).

Підсумовуючи можемо стверджувати, що кількість та рівень церковних делегацій, які відвідають Київ у дні святкування 1030-річчя хрещення Руси-України, а також перелік країн, які взагалі відреагували на запрошення УПЦ МП, свідчать про стратегічну перемогу Константинопольського патріархату над московською церковною дипломатією. Це стверджує нас у переконанні, що ідея Томосу для Українського православ'я «визріла» не лише в Константинополі та Києві, але й в інших православних «диптихіальних» Церквах.

https://lb.ua/blog/sagan/403523_tserkovna_diplomatiya_hto.html

Переглядів: 28 | Додав: xCosmick | Теги: Константинополь і Україна, автокефалія, Томос | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Липень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту
 
  
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2018 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz