Меню сайту
Форма входу

Здобуття автокефалії

Здобуття автокефалії Українською православною церквою – процес природній і повністю нормальний. Не було ще випадку, щоб політична незалежність православного народу не увінчалась церковною автокефалією. 

Може то просто збіг обставин, що виникли півтора десятки помісних церков? Так ні, - для тих, хто вірить у Бога Вседержителя не існує випадку… Тому, якщо Святий Бог допустив це для всіх, то і для нас! Тим більш, що УПЦ і по чисельності вірних і по древності служіння - далеко не остання. Чому Албанська православна церква (до 700 тис. чол.), Польська (500 тис.), Чеська (150 тис.) мають право на незалежність, а величезна Українська, - ні?? Може все діло в географії (вони далі від Москви)?

Тема автокефалії має ще й ту особливість, що рішучих аргументів проти неї просто в принципі бути не може, - ні канонічних, ні правових. Адже це питання організаційне, а не віросповідне. Тут можуть бути лише міркування загального плану про її доцільність чи недоцільність "сьогодні". 

Тому у противників автокефалії залишається єдиний "аргумент" – що українці це ... не народ (не держава). Так, коли сказати зовсім нічого, то аргументом стає тупа і зла маячня.

Засилля базбожників у церковній огорожі (братоненависників, а інколи і відвертих "православних" нацистів) створює ненормальну ситуацію, коли повсюдно ведеться дика і безпідставна агітація проти автокефалії УПЦ. За цією критикою стоїть аж ніяк не прояв благочестя, а вже звична ненависть до України, небажання визнавати того простого факту, що вона реально існує. 

А хто такі українці? - народ, як і усі інші, створений Богом (а значить - створений для чогось, зі своїм покликанням). Хто ворог цілому народу, той неминуче і богопротивник, а значить і досягти успіху він ні в чому незможе. Звідси і знаємо, що нічого у них не вийде - вони збудують, а Бог зруйнує! (Малахії 1:4)

І вже зруйнував! Нечувана в історії світу справа! На пам'яті одного покоління упали дві російські імперії: царство Романових і комуністичний союз. Наділені залізною силою, а впали як глиняні, без боротьби і без пострілу, - на подив усьому світу...

Загинули, бо обидві були безбожницькими. Від безприкладної ліквідації Петром І (царем що впритул підійшов до сатанізму) - патріаршества в Росії і затвердження кощунственного Духовного регламенту (який зберіг свою силу до самого 1917) розпочався Синодальний період духовного рабства. А рабство калічить. Чи не звідти теперішні царебожники, орлопоклонники, політправославні та інші нещасні, яким нема ліку - єретики?

При Петрі "земний бог" зробив спробу (багато в чому успішну) перетворити Земну Церкву на міністерство пропоганди та засіб русифікації приєднаних земель, що мало трагічні наслідки і для країни і для релігії. Церква стала частиною державного апарату, з усіма неминучими негативними проявами, - авторитет її було безнадійно зруйновано. По суті, петровська реформація церкви підготувала дорогу комуністичному атеїзму, - "цар-антихрист" став предтечею Володимира Ульянова.

Дві імперії загинули... Чому ж сьогодні і досі популярна, у певних навколоцерковних колах, ідея побудови ще і Третього "святоросійського" рейху? Для кого вони тепер "готують стежки і вирівнюють дороги"? 

Метафізичне зло шукає виходу... Своє аресивне несприйняття автокефалії (як і ненависть до нашої Вітчизни) вони не можуть пояснити в аргументах логіки. Хоча насправді все логічно: автокефалія УПЦ перетворює Російську православну церкву на рівну серед інших, - тобто повертає до християнської норми. А тоді - прощавай мрія про Третій Рим, назавжди! Тоді претензії на володарювання над православним світом стануть смішними. Доведеться покинути блискуче сміття світу і повернутись до правдивого Скарбу, який ніхто не зможе забрати. 

Нічим не умалений російський народ перед Богом. І велич його не у земельній площі, розмірі ВВП чи кількості боєголовок, а в молитві святих, покликаних Благословенним. І сама їх (великих молитовників перед Богом) кількість, як і дивовижні приклади їх праведного життя дають надію на відродження православя в Росії. Надію також дає і велике страждання цього народу у ХХ столітті, - адже Бог в першу чаргу карає своїх (Прип. Соломона 3:12, Євр. 12:5-8, Апокаліпсис 3:19), - тобто тих, хто здатен до покаяння. Тож віримо, що прийде час (може аж наприкінці днів), коли могутня енергія російського народу буде направлена в християнське річище. Прийде розуміння, що спасіння у покаянні, а не в імперії. 

Закінчимо словами Іоана Кронштадського: «Помните, что Отечество земное с его Церковью есть преддверие Отечества Небесного, потому любите его горячо и будьте готовы душу свою за него положить. Господь вверил нам, русским, великий спасительный талант Православной веры…  Восстань же, русский человек! Перестань безумствовать! Довольно! Довольно пить горькую, полную яда чашу – и вам, и России».

Отрута ненависті. Але поки-що - все зовсім інакше. У повсюдному екзальтованому захопленні імперією (величчю), вбачаємо ознаки своєрідного культу - поклоніння безособовій грубій силі. Про такий вибір народу говорить Писання: "...згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою" (Аввакум 1:11). Імперія - це новітній кумир обману, Молох, який обовязково вимагає принесення страшної кривавої жертви - їх власних дітей; це дух зверхності, гординя - яка матір усіх гріхів.

Тому організаційне відділення УПЦ не тільки бажане, а необхідне і рятівне. Автокефалія гарантує припинення сповзання РПЦ (а значить, і всього народу) до останньої трагедії в історії Росії.

Отже, автокефалія УПЦ виправдана:

1) повсюдною практикою її надання, тобто існуванням нашої держави - України

2) древністю Київської митрополії, її славою

3) тривожними і небезпечними змінами, які відбуваються у РПЦ, є передусім:

* поступове воцерковлення комунізму 

* проповідь доктрини "російського світу", яка не містить нічого, крім російського філетизму

* надання підтримки патріархом Московським Кирилом видним діячам руху політправославних - єретикам, відлученим від Церкви 

4)  необхідністю подолання розколу в Україні 

5) необхідністю збереження єдності православних народів перед лицем загроз сучасності

 Ефективний спосіб протидії великому відступництву: одержавленню Церкви, розгулу царебожництва, Римофілії, російського філетизму; вилікування розколу, моральної санації суспільства, сприяння поширенню християнської дії – автокефалія, якої у святого Господа Бога просимо.

 

Здобуття автокефалії

Тривають слухання на роль антихриста

Феномен україноненависництва у "канонічному православ'ї"

Слово проти єдності або Як досягнути неможливого

Онуфріїв мир

Монументальна пропаганда "російського світу"

Витоки релігії "російського світу" у архітектурі ХІХ століття: церква Петра і Павла

Патріарх Кирило: туга за свободою

Конфронтаційний потенціал УПЦ

Про геніальність жидомасонів і походження України

Тест на християнство. Віроповідний колапс РПЦ

Здоровий глузд. Вірним української Церкви про проблеми вибору

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Друзі сайту
 
  
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz